іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинÿв

#03 Децембер '19

09. децембра 2019

Як на Подкарпатьови сіяли кōнōплї

Кōнôплі типирькы нê стрітиме дись на гōрōді. Їх уже нê сіє наша чилядь, убы ї хосновати так, ги хосновали ї давно наші прабабы. Пувім нарас, давно ї нê курили, (а може и курили) нê пōльзовали ся, ги наркотичным засобом, а сіяли іх, убы пак изробити ниткы на сорочкы и инше цуря. И для сиї ростины выділяли доста много зêмли, бо ôни была тритя по важности пӱсля буль и кіндириці.

Важнōсть кōнôплі пӱдтверджуе и ôто, ош давно у газетах и журналах фурт писали за ний статті. Така стаття є, например, у Великôму сельско-господарськôму калêнендарю Подкарпатського общества наук за 1942 рӱк. И тоды ôто было нормально и у другых частях Європы, бо нê знали тоды про єї наркотичні свōйства. Например, у Франції робили из ний сироп выд кашлю. Но а у нас, в Подкарпаті, робили ниткы для цуря.

Но як іх сіяла тоды наша чилядь? Як за ними позирала? Про ôто и напишу. Буду ся спирати на слова професора Ивана Врабêля, котрый написав ряд статтів про сїльськое ґаздӱвство в Подкарпаті, а также на слова старōй чиляди, що ми дуже пōвно інформації розказали.

06. децембра 2019

Гадя з дївōчым сирцьом

У старому селови понад Тисов, на горбі, жила ни добра зависна жона, на имня Иляна, была дуже читаво свадлива. Якусь один раз куй ся свадила из старов бабов Цильов сусідков сталася из нив ни добра пришта, ввергло нив ид земли, а куй пришла до тямы стара юй спомогла ся пудняти и прокляла такым казаньом:
А Богдай бісь вмісто дітинчати уродила гадину. Иляна была беременна.

Як правило, у малинькых хыжках быв лиш єден вêликый шпор, на якōму варили істи и єден чôлôвік мӱг на ньому спōкӱйно спати. Муровали їх тоды из рōзумом, убы мош ся было удобно пōльзовати ним. И так вӱн давав тêпло цілӱй родині. Айбо нê лише родині…

И так ся стало через ни виликый час Иляна уродила гадя, та вбы ніко ни видів и обы ся ни дузнав про сийсь страшный реґемент она ото гадя увергла на сусідськуй городині обы ї скітити, но гадя ся счокло дись у жаливнику.

Но тай уд того часу доста читаво утікло воды, у сусідкы Ержікы Мигальової донькы тої бабы Цилі што прокляла Иляну пудрус сын Иванко, якый ся фурт любив бавити коло Иляниної хыжи, вун ото й доникав што пак переказав своюв маттери, но Ержія му ни вірила. Дітвак ниґда ни брехав бо ни знав што ото таке, брехати из старшинов, тай доказовав каждьый раз маттери што ота гадюка вылізат из пуд Иляниної хыжи коли вун там ся бавит і зачинат коло нього водити таниць, а як ся натанцює жалосно тіче у нору што пуд хыжов.

05. децембра 2019

Зима у русинськӱй хыжи

Зима – ôто нê лише сяткы, и файна природа дōвкола нас. У давнину зима нêсла и проблему, бо холода были май вêликі и треба было ся гріти. Тôму, коли жоны занимали ся кōнōплями и ткали, а люди тым часом фурт нарабляви из дрывами, убы было тêпло у хыжи.

Як правило, у малинькых хыжках быв лиш єден вêликый шпор, на якōму варили істи и єден чôлôвік мӱг на ньому спōкӱйно спати. Муровали їх тоды из рōзумом, убы мош ся было удобно пōльзовати ним. И так вӱн давав тêпло цілӱй родині. Айбо нê лише родині…

Постилі спêціально робили из вêликыми лабами, убы пӱд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Ягнята, козята, кить было и тиля, усьо было у хыжи, бо у стайни бы ім было дуже студино. Жоны що жинут ся за євро мōдōв, лиш си исе приставлявут, та падут у оморок.

05. децембра 2019

Позерайме!

Позирайме, люди, що втрачаєме! На типирішньому етапі, людство иде уперед, и зачинавут ся усякі путі перспектив. Айбо ôты перспективы вêдут до нê дуже перспективных насїдкӱв. Ôто видиме уже типирь.

Куды мы дале идеме? Видав, уже сме прийшли навхтема, кить ушитко на щосме гонні, ôто покрасити перила на мостах у жовту и сину фарбу, тай знак «Березники», тай мусорникы та гордити ся тым.

Постилі спêціально робили из вêликыми лабами, убы пӱд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Що из потоками, из ріками из полями, из хащами?! Що буде из полонинōв? Из потока ся воды нê напєш, из рікы тоже. Нащо вывозити мусор, кить май удобно усьо высыпати у пōтӱк, авать ріку. А що, вода понесе. По правді та понесе, бо через рубку хащӱв, у нас фурт страшні пōвені ставут ся. Через слабоукріплêні берегы, вода змыват ушитко, та пак паде кашиця тай зарыват ся берег. А у літі самі видиме на кӱлько спласла вода у Боржаві.

04. децембра 2019

Ци розводили ся молодята у давнину?

Як давно жинили ся, авать выддавали ся я уже писав. Дуже интересна пôлучили ся інформація про читатчӱв. Многым типирь чунно, ош як могла ужити ся родина, де чôлôвік из жōнōв нê дôлюбльовали єден другого. Бо у тêпирішнїій час, кить щōсь та нарас розвод. А ци быв розвод давно? Ци могли розвисти ся молодята, кить фурт ся вадили и нê могли ся зжити?

Ôтвіт, як бы ôто нê было чунно, дав ми мадярськый архів. Так ся каже, ош у Подкарпатськӱй Териттōрії Мадярського Кôрулівства, у 1941 рōці, было проведено ряд переписӱв, єден из якых указує, кӱлько пар было розписано, кӱлько было вдōвӱв/вдӱвцїв, кӱлько было розведеных. Сякый перепис быв проведеный у многых населеных пунктах, мêжи якых Кêрецькы и Березникы.Ôфіціальна назва перепису «Людность по роках 15 и старше за сімêйным статусом».

Постилі спêціально робили из вêликыми лабами, убы пӱд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Пувім на перед, ош станом на 1941 рӱк у Березниках быв ôфіціально єден розвод, а у Кêрêцьках нê было и єдного. Туй и є ôтвіт. И мош пувісти, ош айно, даже у тых родинах де была суєта розводӱв нê было. Нê розводили ся, бо давно чêстовали таїнство **вінчанія**, ôто было нê просто так, ги типирь, пӱти до церкви.

01. децембра 2019

Ігорь Керча родив ся 20 децембра 1943 рока у селі Горонда на Мукачовщині. Середню школу закончив в Ужгороді. Щи товды, у школьні рокы, зачав писати стихы, котрі печатали ся в ужгородськых новинках. Туй, в Ужгороді, закончив фізичный факултет Ужгородського універзитета, у Кийиві изглядав системотехніку.

Талант гуманітарія и природописноє ошколованя помагло И. Керчі не лем у краснум писемстві а и дало му моцу занимати ся научныма изглядателствами у галузі русиністикы.

Дякувучи сьым качествам, вун поберовав у 1998 рокови зачати выдавателство літературної едиції «Пудкарпатія», у 1999 рокови у рокаши из другыма авторами выдав у Будапешті граматику русинського языка «Материнськый язык».

Вєдно из професором Иштваном Удварі у 2000 рокови И. Керча выдає книгу «Обращикы. З історії Пудкарпатськых Русинув». У циклі літературної едиції «Пудкарпатія» першым быв изданый томик стихув Шандора Петевфія, потовмаченый на русинськый язык. За тым шоровало товмацтво прозы Ивана Олбрахта, товмацтко исторії Андраша Ш. Бенедека «Русины, gens fidelissima» (2001 р.), зборник фолклора «Матяш, король русинув», проза Дюлы Крудія (2002 р.).

Товды, у 2001 рокови, у Будапешті была издана и читанка про русинські неділні школы «Утцюзнина».

У рокы 2002, 2005, 2007 издає ся зборник «Збирька жерел про студії русинського писемства І,ІІ,ІІІ», котра выйшла у Ніредьгазі за авторста И. Керчі и И. Удварі. Айбо настоящов бомбов было издателство у 2007 рокови двохтомного «Словника русинсько-руського», у котрый войшло верьх 58 000 слов.

У 2012 рокови И. Керча издає ищи єдну, айбо май гіганську роботу – «Словник русько-русинськый» на 65 000 слов.