іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинÿв

#01 Октōвбер '19

29. октōвбра 2019

Скоро Григорію Тарковичу – 265

Вже менше ги місяць обстає ся нам до одміченя 265-ї рочниці од дня рожденя вызнамного подкарпатця, карпаторусина, священника, церковного иєрарха, поета и урядовця Григорія Тарковича.

Се была фест суперечлива постава нашої исторії, про котру и його сучастникы и днешні изглядателі говорять по-всякому. Айбо вшиткі суть єдині в тому, што Таркович быв великый челядник - любитель свого рода.

20. октōвбра 2019

Епідемія холеры у Сваляві 1913 рōку

Перед зачатком Великōй мировōй войны, у Сваляві и у ближайшых населенных пунктах, стала ся вêлика епідêмія холеры. Прийшла ôта проблема в подкарпатськый город из Галичины. До слова, доста пōвно проблем, як давно приходило, так и типирь приходит, в Подкарпаття, именно из-за перевала. Исе вшиткым на замітку.

Подкарпатя было выдсталым рêґіоном, де пошти нê было рōзвōю мêдицины, тôму ніщо ся чудовати, ош нашым крайом фурт проходили епідêмії, и ôни мали дуже страшні последсвія. Я уже писав, про хвороты Дōвжанського ōкругу Мараморошського кôмітату. Тоды были пôвмирали дисяткы беризнян и керечан, а пô вшиткых селах ōкругу число жертв доходило повер сотнї. Про Свалявську епідêмію активно писали у государственных газетах. Май бӱльше статтїв было написано у мадярськӱй газиті «Szamos» за септембер 1913 рōку. Мусай признати, ош исе дуже интерисні статі, де хôть накурто, айбо дуже інформативно усьо ся подавало.

16. октōвбра 2019

Александерови Митракови – 182 роки

Меже будителями нашого народа постава Митрака є єднов из майчестованых у исторії края.

Родив ся просвітител 16 октовбра 1837 рока у фамилії сященника Андрія Митрака, котрый перед сьым перебрав ся у Плоскоє из Ганьковиці (обыдва села у Березькому комітаті). 12 фебруара 1841 рока отець Андрій умер (простудив ся у церьковли).

По сьому сімя (котра налічовала четверо дітий) наново перебрала ся жыти в Ужгород. Туй, в Ужгороді, умер брат будущого писателя, а сестры го жыли из ним по вшытких містах, де попував.

6. октōвбра 2019

Русины у чеськословацькӱй леґії

75 рокув тому, 6-го октовбра 1944 рока, перші чеськословацькі воякы вступили на територію свої отцюзнины. Вєдно из Червенов армійов они побідили німцьов у знамуй битві за перевал Дукля на польсько-словацькому гатарі.

У составі чеськословацькоі легії войовали за дакотрыма изгляданями од 7 до 14 тисяч подкарпатськых русинув и їх участь у битві, ги и у вшыткых бойовых дійствах и вшыткому воєному путьови легії, была май важнов.

По окупації Чехословакії нацистськов Німечинов у марті 1939 рока много бывшых воякув розформірованої окупантами чеськословацької армії пушли за гатар. Из іх числа в марті 1939 рока в Польшы зачало ся формірованя Чеськословацької легії. Число ї становило 900 воякув, она розміщала ся в Кракові, Львові и иншакых варишах на востоці Польшы. На вооруженії легії было всього 12 машінгерув и 50 пушок (легія канонув не мала и валовшнов про войну не была).

По нападови німцюв на Польшу у септембрі 1939 рока легія одойшла до восточного гатара державы. По нападови совецькых войськ части легії 18 септембра 1939 рока оказали ся на окуповануй русськыма войськами території и без опора склали оружіє. Особый состав легії быв обявленый интернованыма особами и перебывав у окремых лагерях. Штодо їх подальшої судьбы, сталінськый уряд не мав ясної позиції и через се, безувно, розрахововав на то, што проблема чеськословацькых воякув рішить ся сама собов.

05. октōвбра 2019

Русинська родина – Євген Фенцик

Євген Фенцик родив ся 5 октовбра 1844 рока у селі Мала Мартынка Березького комітата. Його родителями были Андрій Фенцик и Анна Фірцак. Ошколововав ся вун в Ужгородськуй и Сатмарськуй гимназиях. Кончив богословськый факультет Віденського універзитета.

Кончив богословськый факультет Віденського універзитета. У період університетського ошколованя участвовав у роботі рокашув словянськых студентув. Вун знав ся из Коларом, Шафариком, Челаком, Талупков и другыма. Фенцик знав їх стихы, слухав выступы. Именно товды, абы обставати ся инкогніто, вун узяв псевдонім «Владимір». За файну роботу на пути словянського ренесанса Фенцик быв награжденый 32 золотыма корунами, котрі му премійовав незнамный меценат.

1. октōвбра 2019

153 рокы тōму у Ужгорōдї было заложено Общество Сятого Василія Великого

История го зачинать ся у 1864 рокови, коли было основано Теологічноє общество при Ужгородськӱй богословськӱй семінариї, котроє нараз обратило ся до австрійської власти зарегістровати статут Літературного общества подкарпатськых сынӱв сятої греко-католицької церьковли. У 1866 рокови общество при участи знамого політика Адольфа Добрянського взяло имня Сятого Василія Великого.

Первым головов общества быв Иван Раковський, секретарьом - Иван Мондок, почетным головов - Адольф Добрянський. Общество у разні часы нарахововало од 350 до 700 членӱв.

Общество Сятого Василія Великого издавало, кроме белетристикы и школскої літературы, тыжньовикы «Свѣтъ», «Новий Свѣтъ», «Карпатъ», «Учитель» и двотыжньовик «Наука» (се майпӱздно). Кедь перві три издавали ся язычієм, то язык двох пуслідных - май близькый до народної бесіды простых русинӱв.

1. октōвбра 2019

Євменію Сабōву – 160

Родив ся 1859 року в селі Вербяж.

Ошколововав ся в ґімназіях в Ужгороді, Мукачові, Пряшові и Левоче. Закончивши богословську семінарію в Ужгороді, служив священником в Арданові, а потому выкладачом русського языка в Ужгородськуй гімназії.

1898 року переселив ся в Севлюш (днесь Виноградов), став архідияконом. Быв обраный «пожизненно» головов «Общества им. А.Духновича». Автор єдної из популарных у "чеськый період" граматик, хрестоматії русиньскых творув, многых научный трудув.