іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув

#01 Октōвбер '19

29. октōвбра 2019 |

Скоро Григорію Тарковичу – 265

Вже менше ги місяць обстає ся нам до одміченя 265-ї рочниці од дня рожденя вызнамного подкарпатця, карпаторусина, священника, церковного иєрарха, поета и урядовця Григорія Тарковича.

Се была фест суперечлива постава нашої исторії, про котру и його сучастникы и днешні изглядателі говорять по-всякому. Айбо вшиткі суть єдині в тому, што Таркович быв великый челядник - любитель свого рода.

20. октōвбра 2019 |

Епідемія корелы у Сваляві 1913 рōку

Перед зачатком Великōй мировōй войны, у Сваляві и у ближайшых населенных пунктах, стала ся вилика епідимія корелы. Прийшла ōта проблема в подкарпатськый город из Галичины. До слова, доста пōвно проблем, як давно приходило, так и типирь приходит, в Подкарпаття, именно из-за перевала. Исе вшиткым на замітку.

Подкарпатя было выдсталым риґіоном, де пошти ни было рōзвōю мидицины, тōму ніщо ся чудовати, ош нашым крайом фурт проходили епідимії, и они мали дуже страшні последсвія. Я уже писав, про хвороты Дōвжанського ōкругу Мараморошського кōмітату. Тоды были пōвмирали дисяткы беризнян и керечан, а по вшиткых селах ōкругу число жертв доходило повер сотнї. Про Свалявську епідимію активно писали у государственных газетах. Май бӯльше статтїв было написано у мадярськӯй газиті «Szamos» за септембер 1913 рōку. Мусай признати, ош исе дуже интерисні статі, де хōть накурто, айбо дуже інформативно усьо ся подавало.

16. октōвбра 2019 |

Александерови Митракови – 182 роки

Меже будителями нашого народа постава Митрака є єднов из майчестованых у исторії края.

Родив ся просвітител 16 октовбра 1837 рока у фамилії сященника Андрія Митрака, котрый перед сьым перебрав ся у Плоскоє из Ганьковиці (обыдва села у Березькому комітаті). 12 фебруара 1841 рока отець Андрій умер (простудив ся у церьковли).

По сьому сімя (котра налічовала четверо дітий) наново перебрала ся жыти в Ужгород. Туй, в Ужгороді, умер брат будущого писателя, а сестры го жыли из ним по вшытких містах, де попував.

6. октōвбра 2019 |

Русины у чеськословацькӯй леґії

75 рокув тому, 6-го октовбра 1944 рока, перші чеськословацькі воякы вступили на територію свої отцюзнины. Вєдно из Червенов армійов они побідили німцьов у знамуй битві за перевал Дукля на польсько-словацькому гатарі.

У составі чеськословацькоі легії войовали за дакотрыма изгляданями од 7 до 14 тисяч подкарпатськых русинув и їх участь у битві, ги и у вшыткых бойовых дійствах и вшыткому воєному путьови легії, была май важнов.

По окупації Чехословакії нацистськов Німечинов у марті 1939 рока много бывшых воякув розформірованої окупантами чеськословацької армії пушли за гатар. Из іх числа в марті 1939 рока в Польшы зачало ся формірованя Чеськословацької легії. Число ї становило 900 воякув, она розміщала ся в Кракові, Львові и иншакых варишах на востоці Польшы. На вооруженії легії было всього 12 машінгерув и 50 пушок (легія канонув не мала и валовшнов про войну не была).

По нападови німцюв на Польшу у септембрі 1939 рока легія одойшла до восточного гатара державы. По нападови совецькых войськ части легії 18 септембра 1939 рока оказали ся на окуповануй русськыма войськами території и без опора склали оружіє. Особый состав легії быв обявленый интернованыма особами и перебывав у окремых лагерях. Штодо їх подальшої судьбы, сталінськый уряд не мав ясної позиції и через се, безувно, розрахововав на то, што проблема чеськословацькых воякув рішить ся сама собов.

05. октōвбра 2019 |

Русинська родина – Євген Фенцик

Євген Фенцик родив ся 5 октовбра 1844 рока у селі Мала Мартынка Березького комітата. Його родителями были Андрій Фенцик и Анна Фірцак. Ошколововав ся вун в Ужгородськуй и Сатмарськуй гимназиях. Кончив богословськый факультет Віденського універзитета.

Кончив богословськый факультет Віденського універзитета. У період університетського ошколованя участвовав у роботі рокашув словянськых студентув. Вун знав ся из Коларом, Шафариком, Челаком, Талупков и другыма. Фенцик знав їх стихы, слухав выступы. Именно товды, абы обставати ся инкогніто, вун узяв псевдонім «Владимір». За файну роботу на пути словянського ренесанса Фенцик быв награжденый 32 золотыма корунами, котрі му премійовав незнамный меценат.

1. октōвбра 2019 |

153 рокы тōму у Ужгорōдї было заложено Общество Сятого Василія Великого

История го зачинать ся у 1864 рокови, коли было основано Теологічноє общество при Ужгородськӯй богословськӯй семінариї, котроє нараз обратило ся до австрійської власти зарегістровати статут Літературного общества подкарпатськых сынӯв сятої греко-католицької церьковли. У 1866 рокови общество при участи знамого політика Адольфа Добрянського взяло имня Сятого Василія Великого.

Первым головов общества быв Иван Раковський, секретарьом - Иван Мондок, почетным головов - Адольф Добрянський. Общество у разні часы нарахововало од 350 до 700 членӯв.

Общество Сятого Василія Великого издавало, кроме белетристикы и школскої літературы, тыжньовикы «Свѣтъ», «Новий Свѣтъ», «Карпатъ», «Учитель» и двотыжньовик «Наука» (се майпӯздно). Кедь перві три издавали ся язычієм, то язык двох пуслідных - май близькый до народної бесіды простых русинӯв.