іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув

Живот

23. мая 2020 |

«Не знаву, тко й што буде говорити, коли ня понесуть на теметув» – навщива гроба И. Петрōвція

22 мая, на 75 роковины прощеного бы знамного русинського поета Ивана Петровція, русинські активісти, члены сосполных організацій Общества им. Духновича, Русинського култорологічного клуба и Народної Рады русинов Закарпаття (НРРЗ) нащивили теметув у селі Осой, де похороненый сесь знамный русин, уроженець сього села. Гості были з Ужгорода, Свалявщины, Мукачовщины и Виноградовщины. На правах ґазды принимав вандровникув знамный на Иршавщині писатель и публіцист Петро Пітра.

Майже вшиткі нащивникы добре знали прощеного бы Ивана Юрійовича: з ним цімборовали ся, были честовалниками його творчества, єднодумцями,нащивляли «Бовт файні книгы» в Ужгороді. Тому,поклавши косиці, запаливши свічкы и помоливши ся за упокой душі Великого Русина, каждый вповів пару добрых слов. Так старійшина русинського двиганя Володимир Біланин, котрого з Петровційом зязовала многоручна дружба, памянув, накулко чесным и безкомпромісним быв Петровцій, накулко быв вірным у цімборстві и безстрашным патріотом. Голова Общества им. Духновича Юрій Продан подмітив, што май важным преорітетами про покойного ювіляра были Отцюзнина и русинська бесіда

31. марта 2020 |

Доброє дїло про люди, авадь “Сященик-квартірант”

Днишньый допис, што го типирька читаете, є про мене дуже важным по двом причинам: запершōй того, што хōснуву типирька новый, мало май простый сістем на писаня свōй фонетикы, обы ся ай вам май легко читало; задругōй того, ож хōчу розказати гістōрію свōй родины, гістōрію за вто, як наша чилядь єдно другōму помагала.

У 50-х рокох кōмуністічна власть хōтїла даяк закрыти монастырь у Імстичōві, котрый ся тōму старав противити. Настоятильом сього монастыря быв єромонах-василіянин Петро Котович, котрый попиля того написав щи доста много моралных пōучинь, гикōй “Пяницям на закуску”, “Погарчик для тверезых” (ōбадва 1925р) тай много далшых. Кōмуністічна власть зачала на тōму самōму дарабови земли, што быв монастырськый, стройити шкōлу-інтернат про дїти-кōвдōшӯв, обы даяк вытручати сященикӯв гет, сам храм тай кōрпусы передали были на ґаздӯвськое хоснованя жительōви Імстичова М.І. Зейканови. У апрільōви 1950 храмови “стали на шию”, закрыли. Всїх сященикӯв авадь позаперали у тюрьмы, авадь заставили “мōвчати”.

Дале хōчу розказати за єдного з тых сященикӯв, котрого звали Сидор Сабелко. Як ми розказовав стрый, сись сященик раз служив у Мукачові, ни дуже тямит в якōму иппен монастырьови, а пак нараз по вōйнї ся перебрав у Імстичово. Бōгужаль ниякōй фоткы сього чилядника ни я, ни моа родина ни маеме, так як вӯн вызирав знати ни будеме. Мōі дїдик з бабкōв взяли го ид сōбі жити. Иппен як ся они з ним зкапчали, як ся найшли — я ни знаву, айбо факт, ож узяли го, а жив з ними у єднӯй хыжи, кōтру годни сьте видїти на образчікови гинде згōрӯв. Мали там сїны тай дві хыжі: у єднӯй быв вӯн, а в другӯй Лыжичкы. Про Сабелка исе была дуже ипна варіанта, никавучи на тото, як учинили з другыми його “колеґами”. Вӯн робив в Кушници на пілорамі, што вырабляла дощкы, рейкы, брусы тай далші детайлы на миблї. Його робота была точити пілы — пілоправ. Раз на тыжджинь вӯн мусїв ити ся пригласити в сільраду, ож туй є, ож никуды ни утїк. Быв контролованый, мусїв за ся казати, а ни смів вести службу бōжу. Така у нього была “каторга”. Быв у кōмуністичнōй власти пуд перстом.

Ясно ож жити из такōй роботы му ни выходило, та пак кажджый динь, пӯсля тōй роботы, вӯн щи у нас чинив усяку остолощину, а майбӯльш — постилї. Мамка каже, ож тота стара рїзьблена лада, што ї маеме на пōдї, та чинена иппен сим Сабелком. Помалы ріхтовав усячино а мав за што істи.

04. фебруара 2020 |

Каждоє лїто у Пряшōві фунґує русинська лїтня школа (відео)

В юнію-місяцю вже подовж 10 рокув у Пряшові при институті русинського языка и културы Пряшовського універзитета фунгує русинська літня школа. На сесь час туй куртый курс ошколованя з русиністикы пройшло верьх 200 студентув як из США и Канады, так и з Словакії, Мадярщины, Польшы, Украйины та другых штатув Європы.

Директорков школы є професор Анна Плішкова. Слухачі школы слухавуть лекції з русиньского языка, котрі по-англійськы читали асіст. проф. Др. Е. Будовська, мґр. Марек Ґай, а по-русиньскы ‒ пгДр. К. Копорова, ПгД.; лекції из русинської исторії: по-анґлійськы ‒ проф. Др. П. Р. Маґочій, по-русиньскы ‒ доц. Др. В. Фенич, к.н.; лекції русиньскої етноґрафії: ассоц. Проф. Др. П. Крафчік – по-анґлійськы, мґр. В. Падяк, к. н. – по-русиньскы.

У рамках занять учасникы школы нащивлявуть много културно-историчных памняток Словакії, поязаных из проживаньом и исторійов русинув. Кроме того, проводять ся практичні занятя из етнографії: русинської народної хореографії и співÿв, а также мальованя писанок.

09. децембра 2019 |

Як на Подкарпатьови сіяли кōнōплї

Кōнōплі типирькы ни стрітиме дись на гōрōді. Їх уже ни сіє наша чилядь, убы ї хосновати так, ги хосновали ї давно наші прабабы. Пувім нарас, давно ї ни курили, (а може и курили) ни пōльзовали ся, ги наркотичным засобом, а сіяли іх, убы пак изробити ниткы на сорочкы и инше цуря. И для сиї ростины выділяли доста много зимли, бо они была тритя по важности пӯсля буль и кіндириці.

Важнōсть кōнōплі пӯдтверджуе и ото, ош давно у газетах и журналах фурт писали за ний статті. Така стаття є, например, у Великōму сельско-господарськōму калинендарю Подкарпатського общества наук за 1942 рӯк. И тоды ото было нормально и у другых частях Європы, бо ни знали тоды про єї наркотичні свōйства. Например, у Франції робили из ний сироп выд кашлю. Но а у нас, в Подкарпаті, робили ниткы для цуря.

Но як іх сіяла тоды наша чилядь? Як за ними позирала? Про ото и напишу. Буду ся спирати на слова професора Ивана Врабиля, котрый написав ряд статтів про сїльськое ґаздӯвство в Подкарпаті, а также на слова старōй чиляди, що ми дуже пōвно інформації розказали.

05. децембра 2019 |

Зима у русинськӯй хыжи

Зима – ôто ни лише сяткы, и файна природа дōвкола нас. У давнину зима нисла и проблему, бо холода были май виликі и треба было ся гріти. Тôму, коли жоны занимали ся кōнōплями и ткали, а люди тым часом фурт нарабляви из дрывами, убы было типло у хыжи.

Як правило, у малинькых хыжках быв лиш єден виликый шпор, на якōму варили істи и єден чôлôвік мӯг на ньому спōкӯйно спати. Муровали їх тоды из рōзумом, убы мош ся было удобно пōльзовати ним. И так вӯн давав типло цілӯй родині. Айбо ни лише родині…

Постилі спиціально робили из виликыми лабами, убы пӯд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Ягнята, козята, кить было и тиля, усьо было у хыжи, бо у стайни бы ім было дуже студино. Жоны що жинут ся за євро мōдōв, лиш си исе приставлявут, та падут у оморок.

05. децембра 2019 |

Позерайме!

Позирайме, люди, що втрачаєме! На типирішньому етапі, людство иде уперед, и зачинавут ся усякі путі перспектив. Айбо ôты перспективы видут до ни дуже перспективных насїдкӯв. Ôто видиме уже типирь.

Куды мы дале идеме? Видав, уже сме прийшли навхтема, кить ушитко на щосме гонні, ôто покрасити перила на мостах у жовту и сину фарбу, тай знак «Березники», тай мусорникы та гордити ся тым.

Постилі спиціально робили из виликыми лабами, убы пӯд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Що из потоками, из ріками из полями, из хащами?! Що буде из полонинōв? Из потока ся воды ни напєш, из рікы тоже. Нащо вывозити мусор, кить май удобно усьо высыпати у пōтӯк, авать ріку. А що, вода понесе. По правді та понесе, бо через рубку хащӯв, у нас фурт страшні пōвені ставут ся. Через слабоукріплині берегы, вода змыват ушитко, та пак паде кашиця тай зарыват ся берег. А у літі самі видиме на кӯлько спласла вода у Боржаві.

04. децембра 2019 |

Ци розводили ся молодята у давнину?

Як давно жинили ся, авать выддавали ся я уже писав. Дуже интересна пôлучили ся інформація про читатчӯв. Многым типирь чунно, ош як могла ужити ся родина, де чôлôвік из жōнōв ни дôлюбльовали єден другого. Бо у типирішнїій час, кить щōсь та нарас розвод. А ци быв розвод давно? Ци могли розвисти ся молодята, кить фурт ся вадили и ни могли ся зжити?

Ôтвіт, як бы ôто ни было чунно, дав ми мадярськый архів. Так ся каже, ош у Подкарпатськӯй Териттōрії Мадярського Кôрулівства, у 1941 рōці, было проведено ряд переписӯв, єден из якых указує, кӯлько пар было розписано, кӯлько было вдōвӯв/вдӯвцїв, кӯлько было розведеных. Сякый перепис быв проведеный у многых населеных пунктах, мижи якых Кирецькы и Березникы.Ôфіціальна назва перепису «Людность по роках 15 и старше за сімийным статусом».

Постилі спиціально робили из виликыми лабами, убы пӯд ними были ягнята и козята. И исе чиста правда! У хыжи были ґазда из ґаздыньов, їх діти, могла быти и їх старшина и вшитка мала худоба.

Пувім на перед, ош станом на 1941 рӯк у Березниках быв ôфіціально єден розвод, а у Кирицьках ни было и єдного. Туй и є ôтвіт. И мош пувісти, ош айно, даже у тых родинах де была суєта розводӯв ни было. Ни розводили ся, бо давно чистовали таїнство **вінчанія**, ôто было ни просто так, ги типирь, пӯти до церкви.

29. новембра 2019 |

Ци была в давнину любōв?

Любōв – ôто чуство глубōкōй симпатії, приязаности до когось, кажут психологы. Треба рôзуміти, ош в ідеалі, чириз любōв ся пак рōблят мōлōді родины. Айбо ни лише чириз мӯцні любōвні чуства типирь мōлōді идут вінчати ся и чинят свальбы. На данный момент жинят ся, ци выддавут ся (зависимо выд стати) по любви, достатку, авать дурости. Из первыми двома пунктами усьо ясно, треба пувісти за тритїй.

Пô дурости жинят ся май часто. Бо спиршу ся создае ілюзія идиальнōй любови и видит ся вōзлюбленым, ош будут жити, ги Адам из Євōв у райськôму садови. А по свальбі ôта илюзія, ги мракы над зворами, пропадат гет, и дуже часто подавут ся заявы на розвод. Айбо, ги писав єден ґиніальный поет Василь Кузан «Лише дурный женит ся лиш рас, бо рас ôто такоє, ги зашпотав ся…»

А ци была давно любōв? Пувім на 100 % ош была! Айбо ци жинили ся по любви? Нєт! Стара чилядь каже, ош жинили ся лише через достаток, убы пак мош жити и годовати файту си, а про любови дуже ни пириживали, бо ванільні «я тя люблю», «я без тя ни годен» у тот тяжкый час, никого сытыми ни лишали. Треба было рôзуміти, ош из дачого мусай жити и треба зимлю на якӯй мош ґаздовати. Тôму старшина фурт своим дїтьм пӯдбирала таку другу половину, у якōї тот достаток дома быв.

28. новембра 2019 |

Словацько-украйинська сполопраця русинськых орґанізацій

26-27 новембра в Ужгороді пройшла меженародна научно-практична конференція на тему «Угода про асоціацію між Україною та ЄС і словацько-українське транскордонне співробітництво: наслідки та можливості».

На дійстві, присяченому сполопраці меже Украйинов и ЄС, прозвучали доповіді на украйинськум, руськум, словацькум, англійськум и русинськум языках.

Подаєме доповідь про сполупрацю меже русинськыма сосполныма організаціями у контексті сполопраці меже Украйинов и Словакійов.

Єдным из важных векторув етнополітикы є налаженя сполопраці неурядовых етнонаціоналных організацій Украйины не лем на націоналному, айбо и на меженародному уровни. Така сполопраця формує ся на днесь у трьох форматах:

1) через меженародні комунікації сосполных організацій украйинськых, русинськых и лемковськых громад у діаспорі (йде ся про діятелность Світового Конгреса Украйинцюв, Світової Федерації Украйинськых Лемковськых Обєднань и Світового Конгресу русинув;

2) дяковучи меженародному кооперованю організацій етнічных меншин Украйины (напримір, Всеукрайинськый єврейськый конгрес участвує у діятелности Всесвітнього єврейського конгресу);

3) за участи представителюв сосполных організацій етнічных меншин Украйины у наладжованю трансгатарных контактув из державами-сусідами (до приміру, залученя представникув молдовськых и румунськых націонално-културных обществ при вчинені єврорегіонув «Нижньый Дунай» в 1998 роци).

25. новембра 2019 |

Пудкарпатя ги часова яма I.

У сьому чланкови бы єм хōтів мало ôдыйти ôд языкÿв, а малинько ся натягнути на нашу културу, на вто як люди пôд Карпатами живут. Сись край быв частинов многых імперий тай держав, айбо наохтема ся убставав дуже далеков тай удсталов зимльов. У двадцятому сторочови Пôдкарпатя пережило самый силный културный тай індустриалный переворот, котрый май силно пôміняв живот люди.

Давайте поникаеме на конкретный приклад културного зычиня, котрый барз силно поміняв людськый быт, даже кидь самі люди за вто не дуже люблят розказôвати. Мало діскомфортное, подаколи табуйованое, айбо дуже важное звіданя — ба як люди ходили на заход? (тувалет)

Жерела говорят, ож май мало до сиридины XIX стороча люди ни дуже байлôвали ся сим звіданьом занимати. Щи моа мамка розказôвала ми, ож ї мати (моа бабка) ходила пішати за хыжу, авадь у киндирицю. Никаньом типирішньоі цивілізациі люди ся ид тому удносили доста “по-варварськы”. Як ся занимали утилізацийов того у варошах? Русинÿв у селах ото не дуже интересовало, у них было доста свойих талантÿв: “зрана ся покōвпотити, двориць покосити, булі поприкоповати, ниє часу ся интересовати як ота варошська интеліґенция щит тай сере”.

25. новембра 2019 |

Чом люди пуд Карпатами зачали палити листя?

Дниська вшыткі люди дуже ся яли переживати за еколоґіу тай природу, што є гибы добрōв тенденцийов. Каждый божый динь видеме в новинках, ож люди палят листя, тай ож чого вто є злое дїло. Табулкы, дослідженя, высновкы експертӯв… Айбо на люди в селах ото не фунґуе, як палили — так палят. Як исю традицию сперти — мусите си думати саминькі. А я вам доты розкажу як ся исе зародило.