Не менш насыченым разныма обрядами и традиціями є одзначованя Нового рока, што святкуєме 1 януара. Сю дату одмічає майже вшиток цивілізованый світ. Айбо 14 януара по хыжам наново чути было радостні щедрÿвкы: одзначає ся старый Новый рÿк.
Чому именно «старый» Новый рÿк, коли говорить ся про новый? А тому, што в фебруарі 1918 року за декретом Радянського уряда быв вчиненый переход из юліанського на григоріанськый календарь. Разниця меже юліанськым и григоріанськым календарями составлять 13 суток. Завто після 1 фебруара слідуючый день датовав ся нараз 14 фебруаром. Из того часу у бывшому Радянському Союзі «новый стиль» набыв державної чинности. За ним вело ся и літочисленя. Айбо руська, як и наші Православна и Греко-Католицька Церьквы, придержовуть ся й дале старого стиля.
Офіційно зачаток року святкуєме 1януара, айбо не забываємє и «свÿй», юліанській Новый рÿк (14 януара), из якым поязані не лем наші церьковні свята, айбо и обрядово-сохташні традиції, перейняті од діда-прадіда.
Одзначавуть у нашому краї свÿй старый Новый рÿк не лем гостинно, а й ярко. Свято рахує ся суто родинным. Оно наповнено розмаїтьом бытово-ґаздувськых повірюв, ворожіня, гаданя, вінчованя. Ищи звечора у даякых селах нашого края под порÿг клали фейсу, штобы нияка нечиста сила не пролізла в хыжу. Новорÿчноє рано зачинало ся из товмаченя снÿв. Вірили, што сны под Новый рÿк збудуть ся подовж року. Файным снам радовали ся, пÿдлым – хотіли помішати,вдавучи ся до заклинань и баяня (ворожіня).
Та май первоє, што ся робило, бігли до колодязя, керниці ци на потÿк, обы май скорше зачерити у відро «незачатої воды». В хыжи, из монетами у жмені, такôв водôв каждый умывав лице, приказувучи собі: «Обы ся ня цілый рÿк гроші держали, из рук не выпливали…»
Домашні старали ся не перечити єдно другому: кедь ся повадили – то цілый рÿк буде суєтливый, а проведуть день у мирі – мирным буде и цілый рÿк. Пÿдлôв прикметôв на Новый рÿк раховало ся штось просити вадь зычати. Даже од май ближчых родичÿв. За такоє могли розсердити ся и прогнати из суєтôв.
Нежаданым было и вінчованя (щедрованя) особ жÿнської статі. Придержовали ся повіря: кедь на Новый рÿк первôв переступить порÿг хыжи якоєсь дівча ци жÿнка – быти горьови. Жÿнкы могли приходити в гості лем після того, як у хыжи вже побывав вінчовалник. Тому нерідко ищи звечора договарьовали ся из кимись из сусідськых хлопчикÿв, штобы раненько прибіг вінчовати.
Дітвакы ходили из двора у двÿр рокашами вадь по єден: «Щедруєме, щедруєме, из Новым роком вінчуєме! Дай Вам, Боже, радость мати, серенчи ліпшої зазнати. Не вадити ся, не грішити, у любости й чести жити».
Ґазды радо кликали щедровалникÿв у хыжу. За щедровкы даровали дітьом подаркы: горіхы, яблока, цукры, а ищи й по шетемені, «абы понюс домÿв братчикови». Много из сьых традицій суть актуалныма и в наш час.