іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув

#12 Октōвбер '20

Спеціал: Мигаль Кушницькый

За май мало ги пӯв рōку ся на канал Мигаля Лыжичка, май знамого ги Мигаль Кушницькый, на Ютубови пӯдписало веце ги 1 700 хосновачӯв тōї платформы а його відеа за карпаторусинську бисїду, ґраматику, културу позеравуть ийзрї люди по цілōму світови. На днишньый динь якраз Мигаля мож сміло назвати тым свіжым, фрішным луфтом, котрый дōвго хыбів нашӯй културї.

18. Октōвбра 2020 |

«Дарабчикы душі» Мигаля Чикивдї – інтервю за нōву зберьку

Ни так давно, 11. октōвбра, увидїла світ нова, уже 9., книга молодого поета-публіціста из пӯдкарпатськых Березникӯв Магаля Чикивдї. «Дарабчикы душі» – зберька поезії вшелиякōї тематікы. Пōзвідали-сьме ся го мало за книгу тай за самый процес творбы, и дале годни-сьте прочитати, што из того уйшло.

Особо різко мінять ся погода в другуй половині октовбра. Навчені віковым опытом, люде знали: можуть вдарити морози и зморозити (зварити) всі овочі и фрукты, не зобрані до того, вадь можуть затягти ся безперервні дощі. Товды поля розкиснуть, што ни коньом (волом) у поле не ступити, ни возом не заїхати, и тот, тко не встиг врожай зобрати й домув го привезти, мусить буде на плечох го нести. Тому й передавали з поколіня в поколіня: «На Покрову – будь до зимы готовый!».

Покровы – церковно-релігійноє сято. У сесь день (14 октовбра) по церквах одправлявуть ся сяткові богослужіня, звучать урочисті проповіді, а на даякых селах – престолні празникы-гостины, на котрі зїжджавуть ся родичі, цімборы й знакомі з вшиткых околиць. Айбо Покровы – не лем церковно-престолноє сято, айбо й своєрудный осінньый орієнтир, яким часто хосновали ся селяне-хліборобы у повсякденному житю. Приурочовали до нього фест обрядово – сохташных и газдувськых традицій. Раховали, до Покровы мусай справити ся з усіма садово-кертныма роботами, похарити в польови. А тих робут є фест: «В октовбрі, небоже, роботы – дай Боже!» – приповідали. Майнаперед треба было кунчити посів озимых, бо «кедь Покрова замокрить – плуг уже не борознить», а такой выкосити отавы – третячкы и стерню, пророслу команицьов. Хоть укос не все удає ся просушити натулко, штобы всокотити го на зиму, айбо вун служив добров загуров при переводі маргы з выпаса на яселну годувлю. «По Покрові вже нішто пасти корові», – припирали выгон маргы на толоку.

14. Октōвбра 2020 |

«На Пōкрōву – будь до зимы готовый» – руснацькый сохташ на Покровы

«Октовбер студеныма слезами плаче за літом горячым», – так приказовали, бо погода в октовбрі мінлива: «то сонечко світить, доганявучи бабино літо, то мракы пряде и дощами гуде», а бывать, «кедь октовбер сердитый – може й снігом припорошити».

Особо різко мінять ся погода в другуй половині октовбра. Навчені віковым опытом, люде знали: можуть вдарити морози и зморозити (зварити) всі овочі и фрукты, не зобрані до того, вадь можуть затягти ся безперервні дощі. Товды поля розкиснуть, што ни коньом (волом) у поле не ступити, ни возом не заїхати, и тот, тко не встиг врожай зобрати й домув го привезти, мусить буде на плечох го нести. Тому й передавали з поколіня в поколіня: «На Покрову – будь до зимы готовый!».

Покровы – церковно-релігійноє сято. У сесь день (14 октовбра) по церквах одправлявуть ся сяткові богослужіня, звучать урочисті проповіді, а на даякых селах – престолні празникы-гостины, на котрі зїжджавуть ся родичі, цімборы й знакомі з вшиткых околиць. Айбо Покровы – не лем церковно-престолноє сято, айбо й своєрудный осінньый орієнтир, яким часто хосновали ся селяне-хліборобы у повсякденному житю. Приурочовали до нього фест обрядово – сохташных и газдувськых традицій. Раховали, до Покровы мусай справити ся з усіма садово-кертныма роботами, похарити в польови. А тих робут є фест: «В октовбрі, небоже, роботы – дай Боже!» – приповідали. Майнаперед треба было кунчити посів озимых, бо «кедь Покрова замокрить – плуг уже не борознить», а такой выкосити отавы – третячкы и стерню, пророслу команицьов. Хоть укос не все удає ся просушити натулко, штобы всокотити го на зиму, айбо вун служив добров загуров при переводі маргы з выпаса на яселну годувлю. «По Покрові вже нішто пасти корові», – припирали выгон маргы на толоку.

10. Октōвбра 2020 |

Курта істōрія: село Драчино

Драчино – село пӯд Свалявōв, у якōму люднōсть дōсігат почти 1000 чōлōвік. Айбо давно у сьōму селі жило дуже мало Русинӯв, а май велика часть людности были Нїмцї тай Словакы.

Вшидко ся зачинат из того, ож у 1807. рōцї ґрōф Шенборн зачинат кликати Словакӯв и судетськых Німцїв поселити ся в Пӯдкарпаті.

У 1827. рōцї по позыву барона у Драчинї поселили ся перві фамілії судетськых Німцїв лїсорубӯв. Німицькі майстры, лісорубы также мігровали сюды из другых реґіōнӯв, приміром, Галичины.

04. октōвбра 2020 |

Диспут до 90-роча Михаила Алмашія

3. октовбра у конференц-залови Центра култур нацменшин Закарпатя (Ужгород) быв проведеный диспут, присяченый 90-рочу Михаила Алмашія, знамного русинського културного и сосполного діятеля. У диспуті участвовали головы и члены русинськых організацій НРРЗ, Закарпатського обласного и Ужгородського городського обществ им. А. Духновича, «Русин-Клуба», члены сімї и колегы прощеного бы ювіляра. Модератором дійства выступив Юрій Продан, голова Закарпатського обласного научно-културологічного общества им. А. Духновича, якоє у 1993 рокови основав Михаил Алмашій и почесным членом котрого быв до смерти.

Першым выступив Євген Жупан, голова Народної рады русинов Закарпатя. У свому докладі Євген Євгенович розказав за многоручну сполопрацю з прощеным бы ювіляром, про його унікалный талант и титанічну роботу на хосен свого народа.

Колега Михаила Ивановича по роботі Лідія Козар припомнила час педагогійної діятелности Алмашія у Залужанськуй школі, а Александер Жупан – про участь ювіляра в роботі мукачовського хора «Стара співанка».

2. октōвбра 2020 |

Спеціал: Мигаль Кушницькый

За май мало ги пӯв рōку ся на канал Мигаля Лыжичка, май знамого ги Мигаль Кушницькый, на Ютубови пӯдписало веце ги 1 700 хосновачӯв тōї платформы а його відеа за карпаторусинську бисїду, ґраматику, културу позеравуть ийзрї люди по цілōму світови. На днишньый динь якраз Мигаля мож сміло назвати тым свіжым, фрішным луфтом, котрый дōвго хыбів нашӯй културї.

Дали-сьме му дакӯлко звідань, бы ся дӯзнати май много за сього талантливого лиґіня.