іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув

#09 Юлій '20

Про кодифікацію русинського языка Пудкарпатя

Наші недругы–русинофобы, твердят, ош нас, русинÿв ниє, мы - украинці а язык наш лиш діалект украинського, тому и не кодифікованый. Айно, наш русинськый язык (а не діалект!) ищи усе не кодифікованый. Кодифікація языка трактуєся лінгвістами, як нормалізація – установка языковых норм (граматичных, синтаксичных морфологичных, словообразовательных, орфоепичных, лексичных), приведеня їх у систему и закріпленя у граматиці, правописі, словарях.

12. юлія 2020 |

«Кедь на Петра дощ иде – файна днина жнива жде» – русинськый сохташ на Петра

Про «петрувські передньовкы» и другый сохташ у книзі Юрія Чорія «Ой роде наш красний…обрядово-звичаєві традиції Закарпаття»

Мудрый, благый наш народ. З давньых давен ун позурно изглядав явища природы: поры рока, восток и запад сонця, фазы місяця, шорованя дня й ночи, тепла й студени, засухы й повіни тд. Примічав тоты ци инши типові ознакы, властиві сьым явищам, ушорьовав їх, роблячи одповідні выводы на будучноє. Набытый опит передавав из поколіня в поколіня, вміло примінявучи го у повсякденному житі. Так формовав ся простонародный календарь сохташных повірюв и порад - на каждый місяць, тыждень ци день.

Не є иншакым и день сятых апостолув Петра и Павла, якый припадать на першу половку юлія. Юлій, за народным вызначеньом, - «середина літа й року», а сято Петра и Павла - переддень жнив. Направду, лем минуло літньоє сонцестояня (22. юнія), именнов в сю пору, в юлію, літо в розпалі, дны - майдовші, сонце - майгарячьоє, як сохтувуть казати, «пече, аж масть из пупа тече». А земля набыла свого майвысшого розквіта - вшитко врунить ся зеленьов, пахне медом. По садах дозрівавуть вышні, черешні, аґрус, малина, туй-там и сливы й груші-петрувкы; на загородах яжуть ся овочі: вогуркы, парадичкы, кабачкы, капуста, каралаба, а в полі пышно кучерявить ся горох, киндириця-мелай, кромплі, сонячник, чекавучи на другоє копаня.

06. юлія 2020 |

«На Ивана вода пяна» – русинськый сохташ на Ивандинь

Ивангля - широкознамоє як релігійноє, так и світськоє обрядово-сохташноє сято. На Украйині його щи называвуть Купалами, а у нас, на Закарпатю - Русальом. Припадать оно на 7 юлія (за новым стильом) и приурочує ся до дня рожденя Иоана Предтечі - пророка и Хрестителя Иисуса Христа. Православні и греко-католикы не роблять у сесь день, зато нащивлявуть церьков, де одбывавуть ся сяткові богослужіня и звучать урочисті молитвы на ознаменованя сятого Иоана. Кроме того, сященникы у свойих проповідьох знакомлять вірникув з його житьом, проповідницьков діятелностьов до и по хрещеню ним Сына Божого - Иисуса Христа в ріци Иордан, розказовуть про його трагічну смерть через «усікновеніє главы».

Айбо Ивангля, за церковным сохташом, - не лем сято рожденя Иоана Хрестителя, но й именинноє сято усіх Иванув. Є повіря: якого йменьом сятого нарекли челядника, то тот є духовным Ангелом Хранительом, сокотить од злых сил и вшилякых напастьов. И кедь церква сяткує рожденя ци именины сього сятого, то урочистости на його честь (на його світлу памнять) поширьовуть ся и на тых людий, які носили, вадь носять його имня. У даному трафунку - на Йванув як померлых, так и живущых на земли. И по родинах, де є Иваны, гостинно одзначавуть ся в сесь день їх именины.

Сяткувучи народины Иоана Хрестителя, не всі, безунь, знавуть, што збіг сесь день у часі з язычницькым сятом Ивана Купала, што в основі його світської обрядовости всокотило ся щи й днесь фест елементув первісної купалської сохташности. Нагадаєме: Купала, согласно з міфологійов, - давньословянськый бог, другый після Велеса и третьый по Перунови. Його раховали покровительом земных плодув и косиць, які ун сокотив од бурь и вітру. А борьба за врожай и страх перед нерозгаданыма явищами природы здавна волновали челядника. Тож и купалськоє сято на зачатку мало чотко окреслені календарно-газдувські признакы. Приурочувалося оно до літнього сонцестояня - майдовгого дня в роци, а такым дньом наші предкы раховали 24 юнія (за юліанськым календарьом) вадь 7 юлія (за григоріанськым календарьом, новый стиль), коли, за народныма вірованями, «*сонце з літа навертає на зиму*». Люде сятковали завершеня посівных робут, и, так як спереду - гарячоє літо, з бурями, громами, посухов, обертали свої надії на будучный урожай. Айбо тот, за тогочасным переконаньом, залежав не лем од родючости земли, но й од вшилякых добрых й злых божеств, духув, што мали вплив на явища природы. Тому добрых божеств и духув величали піснями и танцями, подносячи їм дары, и просили за се врожайної хвилі й защиты нив од стихії, а злых (вшілякі нечисті силы) проганяли з обысть и полюв, вдавучи ся до ворожбы, примывок и заклинань. З сьым была поязана вся обрядовость Купал.

01. юлія 2020 |

Про кодифікацію русинського языка Пудкарпатя

Наші недругы–русинофобы, твердят, ош нас, русинÿв ниє, мы - украинці а язык наш лиш діалект украинського, тому и не кодифікованый. Айно, наш русинськый язык (а не діалект!) ищи усе не кодифікованый.

Кодифікація языка трактуєся лінгвістами, як нормалізація – установка языковых норм (граматичных, синтаксичных морфологичных, словообразовательных, орфоепичных, лексичных), приведеня їх у систему и закріпленя у граматиці, правописі, словарях.

Мы ни задарь много говориме про кодифікацію. Кодифікація свойыми результатными документами – граматикôв, правописом, словарями покладе основы для твореня и розвитку літературного языка, покÿнчит из анархійôв у языкови,коли каждый говорит и пише як му ся хоче.

Значит кодифікованый язык ото такый, котрый має, приняті обществом образованых людий тай народом, граматику, орфографію тай орфоепію – результатні документы кодифікації.