іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув
«Я русинськым словам давав крыла!» – Прощална спӯванка Ивана Петрōвція
22. мая 2020

«Я русинськым словам давав крыла!» – Прощална спӯванка Ивана Петрōвція

Великый русинськый поет Иван Петрōвцій родив ся 22. мая 1945 рōку в селї Ōсӯй Иршавського відика, и днись бы мӯг мати 75 рōкӯв. Лем забрав Бог ид сōбі на небо великого Русина 01. януара 2016 рōку.

Завто дниська ся нам лишать лем из смутком споминати на чōлōвіка, котрый цїлым сирдцьом любив свӯй нарӯд, свōю културу.

Вічна памнять правōму патріотови Пӯдкарпатя!

Иван Петрōвцій – «Спӯванка прощална»

Смертный вітер на мене війнув –
З тїла утекла держача сила:
На два мийтры в земну глыбину
Йде тото, што йсю зимлю любило.

Мōї крови пōслїднї габы
Бють у тихнучый мозок звідаво:
Тко я быв? Дїла чого я быв!?..
Для родины?.. Для славы державы!?..

Де суть мōї врагы !?.. Цїмборы?!..
Де – мӯй Нянько?! И де – моя Мати!?…
Дниська цїмбор мӯй грӯб сись сырый –
До пришестя бы в ньōму лежати.

Туй лежати я буду вікы.
Я?! Ци, може, лем памнять за мене,
Ош, кōй жив, та быв иппен такый,
Ги 'д овечкы ягнятко смиренне…

Но, та – ньит: я ягнятьом ни быв –
Жив им так, ги ми сужено было:
Я державу русинську творив,
Я русинськым словам давав крыла!

Я ни дав смерти свōї душі –
Свōю душу – дар Господа Бога –
Я вдыхнув у русинські вірші:
В них – мӯй спōкӯй, в них – моя трывога!..

Я для вас, Русины мōї, жив,
И для вас я уддав свōї силы:
Кōй ни мав уже нич – на пōслїдньӯв межи! –
Сам спокӯйно зыйшов у могилу.

Юрко Капац