Гіядору Стрипському – 145 рокув

Родив ся будучный ученый и писатель 7 марта 1875 года в с. Шелестово пиля Мукачова в родині греко-католицького священника Миколая Стрипського и Юліаны Васевчик. Родина Стрипських была доста знамнов на Пудкарпатю. Из сьої файты пушли Иван Стрипський-старшый 1833 года рожденя и Иван Стрипський-меншый 1857 года рожденя. Обоє служили у селі Голубине священниками й похоронені там - пиля церквы.

Читати Гіядор научив ся щи умалости дома уд отця. До школи зачав ходити у сусіднюм селі Фрідешові, а закончив у Русковцях, куды на тот час перевели отця душпастирити. Унгварську Королювську Католицьку Гімназію закончив року 1893 и нараз поступив на гуманітарный факултет Будапештського всеучилища Петера Пазманя. Року 1896 перейшов учити ся до Коложвару, де вчинила ся перша у Мадярщині катедра етнографії.

Гіядор Стрипський, як слухатель Коложварського всеучилища Франца Йозефа, єден семестр школного року1897-1898 перебывав на польськуй стипендії у Львові. Туй уд Михаила Грушевського и Алексадера Колессы учився исторію й літературу, спознав ся из Иваном Франком, Остапом Роздольським, Иваном Верхратським, и Володимиром Гнатюком. Пуд час студій у Львові Гіядор Стрипський добрі научив ся полського языка, што му ся пак придало у житю. По студіях у Львові служив у войську в Кошицях.

Вернувши ся из войська в рр.1901 – 1903, робив у музею Ардялського Карпатського общества. Року 1904 Стрипський женив ся. Паралелно из роботов у музею читав лекції из руського языка у Коложварському всеучилищу як приватный професор.

1909 року достає роботу поморника школного инспектора у Марамороськум Сиготі на Пудкарпатю. У часі роботы на Пудкарпатю в жупах Унг и Мараморош, збират етнографічні матеріалы про Мадярськый Народный Музей, а уд марта 1910 года переходит на роботу в Будапешт, де перебыват пак уже до смерти.

У Націоналнум Музею робит до 22.12.1918, пак переходит на роботу чиновником Департамента Націоналных Меншин Міністерства Віры и Просвіты.

Коли Пудкарпатя вертать ся у состав Мадярщины ( 1939 – 1944) и отворять ся Пудкарпатськоє общество Наук (1941 – 1944), Стрипський є активным членом общества, регулярно печатат статі в органах общества, такых ги «Літературна Неділя» и «Зоря».

Всі лінгвістичні роботы Стрипського ділять ся на три главні розділы:

1. Ономастика
2. Русинські писемні памнятникы и їх язык
3. Вопросы ужиткової лінгвістикы

В статті «Дашто о нашуй етнографії», Стрипський печатає обширный народописный звідалник, у котрум респондент має удповідати на звіданя из ономастикы, напримір : як ся кличе село; ци мало оно переч иншу назву; топографічні назвы (річка, поточок, ліс, кирниця, гора, верьх, полонина, пещера).

Стрипський написав цінну публікацію «Церковні шематизмы и назвы нашых сел» В статі, написануй у 1913 годі, вун пише, же язык пудкарпатськых русинув - самостійный, розвив ся в угро – руську форму, котра далека уд украйинської, но уд русської - щи далша.

Стрипський покладав, же из правописа русинського языка має быти нараз видко, же сесе ни руськый, ни украйинськый язык, но най вун удповідат жаданям вшитких діалектув.

Гіядор Стрипський быв такой дуже знамный товмач. У 1906 годі вун пише Иванові Франкові про свуй опит перекладув на мадярськый язык його творув. З руського языка знеєме товмаченя Стрипськым Чехово, Аверченка, Лермонтова.

Стрипський ся часто публіковав у разных новинках. Пуд час перебігу «Верховинської акції» опубліковав дакулко брошур, абы научити верховинцюв на модерноє газдованя. Свої творы Стрипський пудписовав псевдонімами: Біленький, Стрипай Гіядор, Ядор, Ядур, Русковці, Стороженко.

Гіядор Стрипський умер 9 марта 1946 года в Будапешті.