rueпортал словник ґазета ґраматика

250 рōкӯв Иванови Орлайови

250 рōкӯв Иванови Орлайови

Коли у 1787 рокови, под час нащивленя Лемберзького універзитета, император Австрії Йосиф ІІ попросив вказати му май файных студентув, товды професор И.Феслер привюг трьох: П.Лодій, В.Кукольник и И.Орлай. Всі русины… всі из Подкарпатя… Иван Орлай родив ся 2 апріля 1770 року у селі Давыдково Австрійської имперії (днесь - Мукачовськый район Закарпатської области). За дакотрыма даныма – у Хусті.

Орлай пройшов ошколованя в Ужгородськуй гімназії, пуздніше – у гімназіях варишув Карей и Орадь. Высшу школу дустав у Лемберзькому універзитеті, на філозофському, а у Будапешстського універзитета- богословському факультеті.

Ошколововав ся такой у Йозефінськуй семінарії (1789 р.), став членом римсько-католицького ордена піярув, заложеного 1597 р. Знав русинськый, русськый, мадярськый, швабськый, латинськый и грецькый языкы. Дуставшы званиє професора (1790 р.), Орлай зачав педагогійну роботу у Велико-Карловськуй гімназії, выкладав давні языкы, географію, историю и арифметику у нижчых класах. Айбо не довго вун удержав ся на должности выкладача. Ректор-єзуїт одказав ся подовжити контракт из молодым вченим, бо тот быв «русином» за похоженьом.

1791 р. Орлай мусів перебрати ся до Росії, до Сант-Петербурга. Туй вун поступив до Медико-хірургійного училища, по конченю котрого доучовав ся у Відньови.

Трудову діятелность у Росії зачав на должности дохтора, пуздніше - вченого секретаря Медичної Колегії и редактора «Журнала врачебной наукы» (1811-1814 рр.). Вун - гоф-медик царя Александера І. Ги доктор, участвовав у войні 1812 р., за што быв одзначеный орденом и бронзовов медальов. Доктор медицины Дерптського універзитета з 1806 р. (днесь - Тарту). Булше двадцять рокув отдав мадичному ділови Росії, вюг научні изглядованя, окремо - из проблем ліченя оспы, рака, ревматизма; выкладав у медичных школськых урядах. Кроме медицины интересовав ся историко-філозофськыма науками. Щи у 1806 р. дустав степінь магістра словесных наук и доктора філозофії Кенігсберзького універзитета. Вун быв обраный дійсным членом «Общества истории и древностей Российских», честованым членом вшилякых научных обществ: Императорської академії наук, Віленського медичного общества, Иєнського фізичного общества, Альтенбурзького ботанічного общества.

У Иєнському універзитеті Орлай познакомив ся з Й.В.Гьоте, из котрым переписовав ся много рокув. Дакотрі письма Орлая всокотили ся и находять ся у Веймарському музейови Гьоте.

1821 рока И.Орлай вертать ся до педагогійної діятелности. По трагічнуй смерти свого земляка и друга Василя Кукольника, вун подовж 1821-1826 рр. возглавляв гімназію высшых наук князя Безбородька у Ніжині.

1826 рук – Иван Орлай стає дійсным статськым совітником. У 1828-1829 рр. - быв назначеный директором Одеського Рішелєвського ліцея.

Ніжинська гімназія высшых наук чинила ся ги привілейованый учебный заклад, право вступа до котрого мали діти худобных дворян – выходцьов из фамілій украйинської козацької старшины. Зачата 1805 року на гроші украйинськых меценатув, російськых державных діятельов братув А. и И. Безбородькув, гімназія давала універзитетськоє енциклопедичноє ошколованя. Учебный курс быв розбитый на 9 рокув. Шість рокув ученикы учили ся ги гімназісты, а послідні три рокы – за універзитетськов програмов. Організаторські способності и педагогійный талант И.Орлая майбулше розкрыли ся у Ніжинськуй гімназії. Усі своі знаня и талант вун присвятив розвойови й поліпшеню гімназіі, перечиненьови єї у май файный учебный уряд Росії: «в скором времени поставлена будет на той степени совершенства, на которой я видеть ее усиленно желал бы». Орлай хотів, штобы у гімназії дуставали качественоє ошколованя: «к единообразию с знатнейшими российскими училищами и дать ему по наукам… прочное основание».

На тот час гімназія не мали Статута, тому Орлай, наперед, обґрунтовав порядок руководства гімназійов и нараз зачав реорганізацію учебно-выховного процеса на гуманістичных принципах філозофсько-гуманітарного и правового ошколованя. Вун мав возможность у новому учебному уряді запровадити свої демократичні позуры на ошколованя, котрі были основані на австрійськуй системі и формировали ся пуд впливом вызнамного швейцарського педагога Йоганна Песталоцці.

Мавучи многолітный опыт научно-педагогійної роботы у Медико-хірургічнуй академії, Орлай руководив гімназійов из присущым му демократизмом. Пригласив на выкладацьку роботу у гімназію прогресивных и талантливых педагогув: М.И.Білоусова (право), К.В.Шапалинського (математика и природничі наукы), С.М.Адрущенка (латинськый язык), Ф.Й.Зінгера (німецька словесность), І.Я.Ландражина (французька словесность) и др.

З 1826 р. у гімназії фунговав театер, дозвола на одкрытя котрого домуг ся Орлай. Там ставили ся пєсы русськых и зарубіжных драматургув. За статутом 1825 рока в гімназії кроме студентув-пансіонщикув вчили ся безплатно свободні слухателі, тому, кедь на 1821 рук число студентув становило 41 чоловік, то на 1826 р. – 250. Ніжинська гімназія высшых наук стала ковалньов интелегенції не лем товдышньої Малоросії, ай и цілої російської имперії, єї выпускникы – Микола Гоголь, Євген Гребінка, Нестор Кукольник, Петро Редкін, Костянтин Базілі, Василь Домбровський, Платон Лукашевич и другі - у будучному прославили свою «алма-матер».

Орлай лишив невеликоє научноє наслідство. Велика частка його научных робот лишила ся у рукописах. Роботы педагогійного напряма написані из опыта учебно -выховного процеса Ніжинськоі гімназії. Чланок «Мнения о преобразовании училищ в России» (1879) є роздумами Орлая про путі реформації ошколованя в Росії. Педагогійні позуры, што педагог отстойовав у сьому чланку, основовали ся на глыбокому знані системы європейського ошколованя, котроє вун хотів запровадити и в Росії. Автор предложив создати послідовну систему ошколованя – од началных училищ до універзитетув.

У чланку «О необходимости обучаться преимущественно отечественному языку и нечто об обучении языкам иностранным» (1825) педагог нагадує, ож приоритетноє місто в ошколованю молодого поколіня має занимати рудный язык. Интересні и змістовні историчні роботы И.Орлая, котрі не згубили свої научної актуалности и днесь. У чланку «История о карпато-россах» (1804) вун изглядає историю свого рудного краю (ІХ-XVІІІ ст.), характеризує основні етапы його розвоя. Сесю роботу ухосновав М.Карамзін при написані «Истории государства российского». Єднов з першых робот про И.Орлая є очерк писателя Нестора Кукольника «И.С.Орлай» у ювілейному выдані, присвяченому памняти графа О.Г.Кушелєва-Безбородька «Лицей князя Безбородко». Выпускник гімназії детално изложив біографію вченого-енциклопедиста, розкрыв вклад го у становленя и розвой знамного школського уряда.

17 марта 1829 рока Иван Орлай умер у Одесі, айбо, дяковучи му, в Росію перебрали ся на житя и роботу В.Кукольник, М.Балудянський, П.Лодій, брати Білкевичі, К.Павлович. Перебрали ся, жебы чинити для чужого народу… и славити свуй…

Далші статї из катеґōрії Даты читайте за удкликованьом
Реклама