Демонолоґія: Водяникы
Русинська демонологія дуже багата на усякі переказы и вірованя простых русинув. Ничиста села постає для чиляди у образі фрасув, ночникув, упырув, бісув, блудув, чорнокнижникув, утопленикув, пувішиникув, водяникув и другых истот. По своуму, ділю демонологію на два розділы: нечиста сила и єї містичні истоты тай босоркані, ворожкы и инше котроє ниє нечистов силов, айбо дуже из нив звьязано.
Саму велику роботу про демонології Подкарпатя зробили Потушняк, Чорі и Петровці, кутрі описовали як містичных истот у вірованях чиляди, так и босоркань и виды ворожінь тай инше. Также ни годен им ни спомнити Юрія Шиповича, котрый также написав дуже красні очеркы по демонології.
Я пиричитовав оты вшиткі очеркы и май ня чудуе, як ото наші люди, кутрі давно были такі побожні, так страшенно боали ся всякої нечистоты. Тот страх, заставляв людий робити всякі обряды из сяченов водов, свічками, травами и так дальше про захист себе, файты си, хыжі и вшиткого опшаря. Но исе отдільна тема. У сьому очерку хочу написати про водяникув у вірованнях русинув мого села Березникы. У народных вірованнях, водяникы ото водні містичнї истоты, кутрі май часто любили силити ся пиля водяных млинув, пуд мостами, у ріках и озер. У динь они, ги и остальна ничистота спали, айбо кой приходили годины, та яли вылізати из воды та ходити по мостах, пиля рік, озер, дуже часто пиля млинув, де чикали на свою жертву.
Старі русины Березникув казали, ош водяниками были жиды. Также у русинськуй демонології жидув, кутрі были корчмарями, повязовали из ночниками. Чому именно жиды? Стара чилядь каже, бо они были нихрещині. Хотя по вірованнях, усі тко быв нихрещеный чилядь повьязовала из ничистов силов.
Про водяникув є єдна исторія, яку м чув сам и хочу ї туй написати.
Чоловік цілый динь талантовав у хащи из дрывами, а пак понадвичур вирнув ся думув, заів, мало припочив и дорадив ся пути мало у жидувську корчму, на центру. Прийшов, корчмарь-жид налляв му децу, єдну-дві и такуй зачав бисіду. Так посидів, поговорив и пушов пак думув.
Ліг спати, айбо тої ночи ни спало му ся нич. Думат си, ош кить уже нигоден уснути, та пуде у конюшню (конюшня находила ся ниже школы) та дасть коньом воды. Зобрав ся, пушов. Якрас тоды были уже «страшні годины». Были у конюши двое конюв. Узяв ґазда відро и спустив ся ид ріці, убы зачирити воды. Айбо чим лиш хотів чиряти та щось го вхопило и яло тягнути у воду. Чоловік изусьої силы стара вся вырвати ся: копкав ничистое ногами, бив то відром, то ножом, що мав при собі, вхопив пак сокыря та убараняв ся ним. Лиґдвы-лиґдвы выдбив ся. ота истота утікла гет у воду. Уже было ґаздови ни до конюв, пилувчи ся побуг думув.
Пак рано пробудив ся и пушов у корчму. Айбо сього дне, щось корчмаря-жида ни было. Замість нього робила му жона. «Де ти ґазда», - звідав чоловік, айбо жидка ни казала нич. Коли пушла зачирити, ци принисти палинкы, учув чоловік из другої комнаты, тяжкый слабый голос корчмаря. Стало му дуже интересно та зайшов у оту комнату. Позират вун, а там на постили лижит жид, страшенно побитый, лиґдвы живый. Тоды нарас му стало понятно, що го сий ночи у воду тягнуло. Тот увідів чоловіка и слабым голосом сирдито пувів: «Добре ти лиш єдно, бо там окрім тебе ищи двое конюв было, та ни мав им такої силы, а инак ты бы свое відів!»
Така исторія про жида-корчмаря, котрый у динь жив, ги обычный чоловік, а уночи ставав водяником. Ищи єдно ся доказуе народное вірованя, ош кой особ є троє, тоды нечисть ни має такої силы, бо боит ся Тройці.
Также на кониць добавлю, Юрій Чорі писав, ош млинарі мусіли “договорьовати ся” из водяниками, убы оты ни робили їм біды у млинах. Тому приносили в жертву кугута чорного цвіта, авать цапа.
Убы усокотити ся выд водяника, треба носити при собі дащо сяченое.
