Ци была в давнину любов?

Любов – ôто чуство глубокой симпатії, приязаности до когось, кажут психологы. Треба рôзуміти, ош в ідеалі, чириз любов ся пак роблят молоді родины. Айбо ни лише чириз муцні любовні чуства типирь молоді идут вінчати ся и чинят свальбы. На данный момент жинят ся, ци выддавут ся (зависимо выд стати) по любви, достатку, авать дурости. Из первыми двома пунктами усьо ясно, треба пувісти за тритїй.

Пô дурости жинят ся май часто. Бо спиршу ся создае ілюзія идиальной любови и видит ся возлюбленым, ош будут жити, ги Адам из Євов у райськôму садови. А по свальбі ôта илюзія, ги мракы над зворами, пропадат гет, и дуже часто подавут ся заявы на розвод. Айбо, ги писав єден ґиніальный поет Василь Кузан «Лише дурный женит ся лиш рас, бо рас ôто такоє, ги зашпотав ся…»

А ци была давно любов? Пувім на 100 % ош была! Айбо ци жинили ся по любви? Нєт! Стара чилядь каже, ош жинили ся лише через достаток, убы пак мош жити и годовати файту си, а про любови дуже ни пириживали, бо ванільні «я тя люблю», «я без тя ни годен» у тот тяжкый час, никого сытыми ни лишали. Треба было рôзуміти, ош из дачого мусай жити и треба зимлю на якуй мош ґаздовати. Тôму старшина фурт своим дїтьм пудбирала таку другу половину, у якої тот достаток дома быв.

Даколи так было, ош ôтиць из матірьов клали, например, дôньку си перед фактом, ош чирез пару днув прийде ї сватати, назвеме го Иван. Хôтя дівка го може и віділа рас-двычі, тай ни была з ним знакома, айбо ôто роль ни играло. Старшина хлопчища из старшинов дівкы, кить договорили ся, ош свальба буде, та так и буде. Дівка кить ни хотіла та пôлучала кутачом, а пак уже мусіла хотіти, дівати ся было ніґде. И казали їй, ош у Ивана зимля, коні, вуці та такого ї треба, а ни того Василя, авать Мигаля, котрого дївка любит, бо у того тулько земли ниє та буде из ним бідовати.

Аналôґічный пример мош нависти и для хлопчища. Тот лиґінит, ходит ид Анні. А дома му пувіли, ош завтра ся треба збирати та ити сватати Милану. Хлопчище ни буде хотіти, бо Милана про нього страшна, ги босорканя, айбо його слова у інтересы старшины ни входили. Бо у Миланы ôтиць мав много зимли, а пак на свальбі подарив бы часть та сякый сват на вес золота. Исе ти ни Анны ôтиць, що нич ни мае.

Типирь ся видит, ош исе абсурд, айбо так было и исе правда. Коли полюбит ся хлопцьови якась дівка та часто вун ишов та казав си вутцьови за ний. А ôтиць му пак казав, ош ци дащо буде из ний ци нєт. Та сяк ся создавало дуже много сімий, у котрых молодята може и ни долюбльовали єден другого, айбо мусіли тирпіти, народити дїти, жити и ґаздовати. Достаток быв на первôму містови и поспорити из сим ни мош. А любов у родині ци была ци ни была - ôто на тот час было ни так важно. Бывало и так, ош пôлучали благословенія ôты молодята, що ся дуже любили, айбо май часто было так, ош кого хлопчищови, авать дївці пудобрали, та так и мало быти.