rueпортал словник ґазета ґраматика

Днесь 170 рокув Юлію Ставровському-Попрадову

Днесь 170 рокув Юлію Ставровському-Попрадову

Юлій Ставровський-Попрадов родив ся 18 януара 1850 року у с. Спишська Сулина Бардейовського округа у фамилії священника.

Ошколововав ся в Пряшовськуй гімназії, на юридичному и богословському факултетах Будапештського універзитета. Робив парохом у с. Орябина, служником в єпископськуй канцеларії Пряшова, по тому аж до смерти - парохом у с. Чертіжному.

Щи роблячи у Пряшові, Юлій Ставровський-Попрадов просив по смерти свого отця дати му його фару. Айбо єпископ Михаил Товт отказав му и писатель обстав ся без роботы, вже мавучи сімю. Лем по смерти чертежського священника Михаила Бескіда, было му позволено перебрати ся на живот и роботу у Чертіжне.

17 апріля 1879 рока, подавучи заявленя на роботу у Чертіжному, Юлій Ставровський-Попрадов писав А.Добрянському у письмови: “Знаю, ош там, у непосредственнуй близости до Вашого Высокородія, я найду тото душевноє наслажденіє, отсутствіє котрого я туй, у городі, постоянно чувствую, и лем у руському селі можу найти”.

Сам Добрянський, ті люде, котрі го окружали, мали величезный вплив на творчество Ставровського-Попрадова. Добрянський быв патроном Чертежного и жив туй до1882 рока, а по тому переписовав ся из поетом из Инзбрука. Ставровський-Попрадов фурт нащивляв фамилію русинського політика, де видів ся из русськыма ученыма, общественныма діятелями.

Попрадов быв автором многых стихув, етнографічных и публіцистичных статий про язык. Печатав ся у русськуй пресі. Писав поезії язычієм (май патріотичеські и интимні). Статі на етнографічні темы й публіцистика были выдані у новинках “СвЂтъ”, “Новый СвЂтъ”, “Листокъ”, “Карпатъ” и др.

Довгый час Попрадов переписовав ся из знамным украйинськым ученым, изглядательом фолклора Подкарпатя В. Гнатюком. Сотрудничав вун и з мадярськыма періодичныма издателствами, де публіковав по-мадярськы свої етнографичні и историчні матеріалы, писав юмористичні сцены.

У 1872 рокови у новинци “СвЂтъ” печатать ся “Очерк из Попрада”, котрый папоминать “Путевыя впечатленія на верховині” А.Митрака. Айбо Попрадов не зосредоточує ся на людьох и їх соціалных проблемах, ги то зробив Митрак у свому очерку, а цілком занурює ся у описы божественної красоты рудної природы:

  • …В области сего села находится общеизвестная”сулинская минеральная вода”, которая между минеральными водами первое занимает место…
  • …Если ты на все то с холма “Над Вырлишками” позираешь, удивляешь ты красоту природы и благодаришь Всевышняго, что на другой нашей Руси, на “Диком Спижу” столь прыятную долину сотворил…
  • …Мы были все восхищены и запели из сердца ту простую песню, которую здешний народ поет, но которую к сей красной долине столь хорошо можем примерити…

У 1883 рокови Ставровський-Попрадов вчинив “Руський букварь” (учебник діла І класа народных школ). Написав граматику руського языка и историю, котрі ся на всокотили. За пуслідных сім рокув житя Юлій Ставровський-Попрадов опубліковав цілу серію зрілых из художественого и языкового бока поезій.

У публіцистичных статях Ставровський-Попрадов кинув ся проблемы духовного житя русинського народа, и май мириговала го діятелность русинської интелігенції, котра привела до повної стагнації културы и ошколованя. Сесі публікації печатали ся у новинци “Листок” и пудписували ся “П…ъ”.

Безтямно люблячи и честувучи свою малу отцюзнину, Юлій Ставровський-Попрадов сотворив дакулко префайных поезій, присвяченых Спишу. Сюда односиме стихы “На Бескиде”, “Тоска по отчизні”, “Воспоминанія Попрада”, “Спиш”.

У поезиі “На Бескиде”, котру мож трактовати ги тихоє созерцаніє природы, чувуть ся ноткы банованя, котрых май скорі не было у творчости Попрадова.

Похожа на неї и поезія “Тоска по отчизні” (1872).

Тоска по отчизні
Ночь ложилась по городе:
Люди и природа спят,
Тихо на небесном своде
Полки звездочек блестят.

К тебе, род мой, воспевает
Любовія моя кровь,
Тебе труд свой посвящает
Твое дитя: Попрадов.

Айбо вершинов русинськоі поезії, написоної язычієм у 19 ст., став стих “Спиш”, котрый є гимном роботі и творчеському генію русинув:

Спиш
Я снова видел край, где отдиха не знают,
Где лень - позор и стыд!
Где тунеядцев сонм никак не успевает,
Где жизнь - работа, труд.
Там, в древних городах, исскуство и науки,
Торговля, промысел цветут уж с давних лет,
И в хатах скрытых сел работают все руки,
И тут застоя нет!

Од патріотичеськуй ліриці мож однести такой стих “К угроруссам” (1894), у котрум вун пише:

К угроруссам
Мне слово русское, родное
Дороже иностранных фраз...
Не в льдах альпийского гранита
Мои фантазии бродят,
Но здесь, где цепи гор Бескида,
И русских рек прелестна свита,
В восторг все сердце проводят!

Моя отчизна здесь, в Карпатах,
Среди лесистых серых гор,
Где мой народ в старинных хатах
Живет с неисследимых пор.
Вот здесь родил ся я и страстно
влюбился в родину свою,
Ее, хоть бедну и несчастну,
всегда радушно воспою.

У стихови “К Уриілу Метеору” (1894) Ставровський-Попрадов из любовю обзывать ся од И.Сільвайови, памнятаучи ті часы, коли метеором блиснув талант Сільвая, просить го изясь засвітити и пробудити “уснувшую Русь”.

У 1895 рокови поет опублікував свуй пророчеськый стих “Зимний вечер”:

Зимний вечер
Зимний вечер серебристый
Разложился над селом,
Воздух свежий, воздух чистый
Обнимает все кругом.
В небесах, вдали востока,
Загорелся вдруг огонь,
Метеор блеснул, но прока
Нет в нем, скоро гастет он.
И зарделись на мгновенье
Нивы, горы, облака,
Будто ропот и гременье
Раздались из далека.

Вновь придет весна и розы
Разцветут по цветниках!
Так и ты, о Русь святая,
Раз пробудишься от сна,
И пройдет зима лихая,
И покажется весна...!

Из сьими словами вун и зойшов у могилу 27 марта 1899 рока, умер, мавучи віру, же прийде весна и зацвітуть Карпаты.

Єдинственный зборник Юлія Ставровського-Попрадова «Поезія Попрадова» быв выданый лем у 1928 рокови.

Далші статї из катеґорії Особностї читайте за удкликованьом
Реклама