Автор: Иван Бинячовськый
Жанер:
Поезія
Епілоґ
Потерта фотка висит на стіні,
Колись ми даровав Иван Петрович,
На нюв наш нянько Александр Духнович,
У очи прямо никатся мині.
Из ним сохтую даґде говорити,
За простый наш - бідованый народ,
Но гордый им же наш є чесный род,
З якым я годен душу отворити.
Будитель наш про нас є вічно славный,
Иван Петрович фурт ми сяк казав,
Обись исе навхтема памнятав,
Аж ись русин - нибуйся быти явным.
Матеріалы веба были вшорині спеціално пуд 220. ручницю карпатського будителя Александра Духновича