До дня Духновича

Минає 220 року,
Як ся Духнович народив,
Што свою місію высоку
Из Духа в Діло воплотив!

Ун сам Русинського є роду,
Котрого знаєме усі,
Бо став Будительом народу
Из Пудкарпатської Русі.

Віками предкы туйка жили
Й самі не знали, кыми є,
В тяжкуй роботі рвали жилы,
Й не знали, чом ся не вдає

Їм жити вольно и достойно?
Чом ними крутят торгаші?
Й терпіти мусят невыгойно
Болячкы серця и душі?

И Бог в Карпаты дав Пророка,
Котрий збудив бы Русина!
Його постава одинока
Бід чашу упила до дна.

По каменистому путьови
Його мучителі вели,
А ун гадав - што Русинови
Вповісти, вбы слова дуйшли

До темных челядю забитых,
Не мавшых книгу у руках,
У давню тèмность заповитых,
Перед новым вскормивших страх.

Не мав ні в кому ун опоры,
Сам двигав титаничний труд,
Из ним лиш были рудні горы,
Над ним лиш быв Небесний Суд!

Його поили рудні рікы,
И воздух Бескида живив…
Благословенным є навікы
Ото, што людьом ун зробив -

Слова, як зирнята, посіяв,
Они ж ся прияли рости!
Їх час по вітру не розвіяв,
Бо їх сокотиме в чести.

Челядник простий, не з еліты
Удкрыв РусИнам путь новый,
Апостол Правды и Просвіты
Для нас и дниська, як живый.

И знают вшиткі наші люде,
А з ними знає й вшиткий світ -
Ун Русин быв, и є, и буде
Ще Многая, Благая літ!

Матеріалы веба были вшорині спеціално пуд 220. ручницю карпатського будителя Александра Духновича