Духнович и театер
Сими днями будеме одзначати 220-роччя Александра Духновича, истинного Будителя русинського народа, котрий житя своє поклав на розвой подкарпатської націоналної културы, письменства, кониць кунцьом, елементарної грамотности нашої челяди. Його литературна творчость многогранна, яко друза горного кришталя из природних сокровищ Бескида. И у вшитких галузках, што проросли на його письмовнуй ниві, ун нікому не наслідовав, нікого не переспівовав, бо усяды быв, по суті, первым – уд азбукы, читанкы, вершів, оповідок, до історичных и етнографічных розвідок, публіцистикы, драматургії. У 2020-у годі выдавателство «Гражда» з Ужгорода завершило видавання 4-томного збераня його творув, написаных по мадярськы, латинськы, но майбульше в основному на народнуй бесіді, котра у автора носит явний слід церковнославянського языка. Нич чудного, бо автор заживав тот язык каждоденно, яко діючий священик. У сюй статті мы бы хотіли розкрыти лиш єдну невелику грань того блискачого творчого наслідія Ал. Духновича – твори, написані ним для сцени. Передовсім идеся про драму «Добродітель превишает богатство», а потому про комедію «Головний тарабанщик». Сьогочасні критикы кажут, што сесі пієсы є слабі и не так майстерно отточені, як бы того сим критикам хотілося. «Не Шекспір!» - кажут они. Но, Духнович не вчився на філологічних факультетах и не носив у жебі диплом журналіста…
Зато коли у Пряшові в 1990 годі удкрывся русинський театер пуд веденьом директора Ярослава Сысака, яко свою першу выставу публіці ун преставив якраз «Добродітель…» И сам тот театер назывку узяв уд Будителя – Театер Александра Духновича (скорочено ТАД). Словацькі русины повязуют його успішноє екзистованя из «другим русинським ренесансом» в історії. Першым прийнято уважати чеськословацьку етапу за Томаша Масарика. За поверх 30 годув вірного служіня свому народу сись русинський професіоналний колектив заграв десяткы пєс, а сам театер став истиннов візітков русинства, його културным феноменом. У 1930х годах сценічна традиція націлена была на аматерські театралні постановкы. Тепер же пряшовчане на початку ставили у русинському перетовмачені класичні драмы Шекспіра, Антона Чехова, Николая Гоголя, Марка Кропивницького, Нікколо Макіавеллі, потому и сьогочасних авторув Ежена Іонеско, Фрідріха Дуренмата, Федеріко Гарсія Лоркы, Миколы Старицького и другых знаных авторув. На сись день поставлено и представлено зрителю до 40 спектаклю из європейської драматургії, а также властных інсценізацій романув, до прикладу, Лева Толстого и Франца Кафкы. Сим ся каждоденно популаризує русинська бесіда, яко у Пряшові, тако на гастролях у Братіславі и Празі. Шкода, што доста мало є авторув, які по русинськы пишут спеціално для сього театра, айбо они є, и чим дале, тим бульше, так што режисерам и акторам вже є з чого убрати и чим поповнити свуй оригіналний репертуар. И затямиме, щто вшитко начиналося із скромних пєс великого Будителя!
А што наші закарпатські театры в Ужгороді, Мукачеві, Хусті? Доброго вповісти тяжко, а недоброго не хочеся. Головна їх хыба - уперто не хотіли и не хочут быти питомо закарпатськыми ,а лиш якымись сіро-єднакыми из ушиткыми украинськыми театрами, без свого самобытного лиця и репертуара. Хоть у 1920-30-х годах сценічноє умілство Подкарпатської Руси, без перебульшеня, процвітало! И якраз Общество им. Духновича до сього якмай доклалося.
Колись у многых державах именно з театра начинався розвой націоналних култур європейських народув. В Англії, Іспанії, Франції намного бульше народа чуло рудноє слово из сцены, чим читало його в книгах. Тко хоче, може поинтересоватися історійов мадярського націоналного театра. А про чеський театер нагадаю єдну забавну притчу. У 1890-х годах по чеських варошах ходили добровольці, вадь по теперішньому волонтеры, из горнятами, на котрых было написано «Na zdar Národního divadla (На успіх Националного театра)» Так ся збирали пожертвы на колиску націоналної културы. Дуже скоро йся фраза «na zdar» перечинилася в єдно слово и стала популярным поздоровленьом. У хоть котруй нинішнюй господі чехы, цоркаючися пивом вадь румом, кажут єден єдному «Наздар!».
А Театер Александра Духновича уже поверх и типирь лишатся истиннов цитаделов русинського духа!
Матеріалы веба были вшорині спеціално пуд 220. ручницю карпатського будителя Александра Духновича