110 рокув «Русинському Валенбергови» – віновано стодисятилїтю Павла Цібере

Русины Подкарпатя за свою тяжку исторію пережили много бідовань и єдным из такых трафункув было масовоє втіканя нашых людий до Росії по анексії края Мадярщинов и зачаткови Другої світової войны. Товды совітськоє войсько дойшло аж до Карпатськых перевалув и простакуваті русины думали, што там, в СССР, буде їм хосен. Айбо каждый из тых, тко перейшов гатар, дустав от 3 до 5 рокув концтаборув ГУЛАГА за статьов 80 УК УССР «за нелегальный переход границы между Венгрией и СССР». У лагерях Мордовії читаво подкарпатськых русинув загибло. И, бизувно, повмирало бы їх май булше, кебы не Павел Цібере, чоловік, котрого называвуть русинськым Валенбергом.

И до днесь мало тко про йсе знає.

Вызнамный політичный діятель Павел Цібере родив ся 5 мая 1910 рока в селі Залужжя и быв шестов дьитинов у худобнуй селянськуй фамилії. Няньо го, Петро Цібере, через худобность наняв ся на державну роботу по ремонтови путьов-чиненикув. В школі Павел учив ся на відмінно и по настойованньови вчителя сілської школы пушов вчити ся в Мукачовську гимназію.

По конченю гимназії брат Федор вповів Павлови продовжити учобу в Празі и тот став студентом юридичеського факултета Празького Карлового Універзитета. Жив Павел на невелику державну стипендію и, правда, помагав му брат, якый став греко-католицькым сященником. Студентські рокы (1930-1936) Павел проводив активно: вун быв членом общества юристув, в котроє входив товдышньый президент Чехословакії Томаш Масарик, міністер загатарных діл республікы Едуард Бенеш, другі політичні діятелі. Цібере быв членом общества карпаторуськых студентув “Возрождение”, возглавляв греко-католицькоє общество. По універзитетови вун робив у Подкарпатському земському урядови.

Выпускник юридичеського факултета Карлового універзитета у Празі, вун став юристом-політологом, знамным у Європі общественым діятельом. У владі чеськословацького президента Т.Г. Масарика вун занимав місто совітника в ділах Подкарпатської Руси.

Павел Цібере – доктор юридичеськых и політичеськых наук. В рокы Другої світової войны Едвард Бенеш призначив го членом временого чеськословацького парламента, началником канцелярії президента и уряда у ділах Подкарпатської Руси.

Кроме політичных діянь, Цібере фест перенимав ся судьбов землякув, котрі перебывали у совіцькых таборах: тих, котрі повірили комуністам, перейшли гатар, абы войовати на боци Совітського Союза, айбо трафили у тюрьмы. Вун уговорив руководство СССР впустити граждан Чеськословацької державы из міст засланя и сформіровати из них окремішню войськову часть - чеськословацьку легію пуд командованьом генерала Людвига Свободы. Тисячі нашых землякув обстали ся живыма, лем дяковучи Цібере. Ги, иппен, они и не знали, кому мали бы дякувати.

• Читайте наш матеріал за Русинув у чеськословацькуй леґії туй: Русины у чеськословацькуй леґії

На яри 1945 рока Цібере вернув ся у рудноє Залужжя, де и быв взятый у решт. На волю выйшов у 1956 рокови. Вернувши ся домув, Павел Цібере предложив свої знаня и услугы УжДУ. Айбо челяднык из таков біографийов не муг надіяти ся на положителный фінал. Товды вун поїхав у Харьков, де устройив ся на роботу на двох факултетах харьковськых вышув. Айбо довга рука КГБ дотягла ся до нього и там. Быв нараз уволеный.

Цібере вчительовав у Ужгородському районі, выкладав иностранні языкы. Послідні рокы провюг у Мукачові, де в повнуй самоті жыв у маленькуй комнатци. Писав мемуары.

Умер Павел Цібере 27 юлія 1969 рока.